Aktuelle Berichte
Friedensgebet in der Zwinglikirche
Dieses Foto ist über 100 Jahre alt.
Es stammt aus der Zeit des 1. Weltkrieges und zeigt eine Gruppe beinamputierter Soldaten.
Hinten in der Mitte: Albert Thiel, der Bruder meines Urgrossvaters.
Ich bin auf dieses Bild gestossen, als vor wenigen Wochen gemeldet wurde,
die Amputationsquote im Ukraine-Krieg habe das Niveau des 1. Weltkriegs erreicht.
Das Bild ist alt und verstaubt.
Heute sind sie bunt und medial aufbereitet.
Die Prothesen sind besser geworden.
Das Grauen ist das gleiche geblieben.
Die Mühen um das Leben eines einzelnen Menschen sind viel grösser geworden.
Die Gier und der Hass sind die gleichen geblieben.
Die Technologie von Waffen-Systemen wie von medizinischen Möglichkeiten sind massiv komplexer geworden.
Die Parolen sind die gleichen geblieben. Etwa das Wort des römischen Dichters Horaz, wonach es «süss und ehrenvoll» sei, «für`s Vaterland zu sterben».
Dabei weiss man doch seit eben dieses Tagen des 1. Weltkrieges, dass nichts, aber auch gar nichts süss daran ist, in einem Schützengraben zu verrecken.
Deshalb rufen wir hier zu allen in diesen Kampf involvierten:
Hört auf. Kehrt um. Süss und ehrenvoll ist der Friede.
Und deshalb rufen wir hier zu uns selbst:
Lasst uns nicht müde werden, das unsere zu tun für all diejenigen, die unter Flucht und Gewalt leiden.
Цій фотографії понад 100 років.
Датується часами Першої світової війни.
Сзаду посередині: Альберт Тіль, брат мого прадіда.
Я натрапив на це фото, коли кілька тижнів тому повідомили, що
ампутаційна квота в українській війні досягла рівня Першої світової війни.
Картина стара і запорошена.
Сьогодні вони барвисті та медіально підготовлені.
Протези стали кращими.
Жах залишився той самий.
Боротьба за життя окремої людини стала набагато більшою.
Жадібність і ненависть залишилися колишніми.
Технологія систем зброї та медичних можливостей стали значно кладнішими.
Гасла залишилися ті самі. Наприклад, слова римського поета Горація, згідно з якими «солодко і почесно» «померти за батьківщину».
З часів Першої світової війни ми знаємо, що немає нічого, абсолютно нічого солодкого в смерті в окопі.
Тому ми закликаємо всіх, хто бере участь у цій ВІЙНІ боротьбі:
СТІЙ поверни назад Солодким і почесним є мир.
І тому ми закликаємо:
Не втомлюймося виконувати свою роль для всіх тих, хто страждає від втечі та насильства.
Es stammt aus der Zeit des 1. Weltkrieges und zeigt eine Gruppe beinamputierter Soldaten.
Hinten in der Mitte: Albert Thiel, der Bruder meines Urgrossvaters.
Ich bin auf dieses Bild gestossen, als vor wenigen Wochen gemeldet wurde,
die Amputationsquote im Ukraine-Krieg habe das Niveau des 1. Weltkriegs erreicht.
Das Bild ist alt und verstaubt.
Heute sind sie bunt und medial aufbereitet.
Die Prothesen sind besser geworden.
Das Grauen ist das gleiche geblieben.
Die Mühen um das Leben eines einzelnen Menschen sind viel grösser geworden.
Die Gier und der Hass sind die gleichen geblieben.
Die Technologie von Waffen-Systemen wie von medizinischen Möglichkeiten sind massiv komplexer geworden.
Die Parolen sind die gleichen geblieben. Etwa das Wort des römischen Dichters Horaz, wonach es «süss und ehrenvoll» sei, «für`s Vaterland zu sterben».
Dabei weiss man doch seit eben dieses Tagen des 1. Weltkrieges, dass nichts, aber auch gar nichts süss daran ist, in einem Schützengraben zu verrecken.
Deshalb rufen wir hier zu allen in diesen Kampf involvierten:
Hört auf. Kehrt um. Süss und ehrenvoll ist der Friede.
Und deshalb rufen wir hier zu uns selbst:
Lasst uns nicht müde werden, das unsere zu tun für all diejenigen, die unter Flucht und Gewalt leiden.
Цій фотографії понад 100 років.
Датується часами Першої світової війни.
Сзаду посередині: Альберт Тіль, брат мого прадіда.
Я натрапив на це фото, коли кілька тижнів тому повідомили, що
ампутаційна квота в українській війні досягла рівня Першої світової війни.
Картина стара і запорошена.
Сьогодні вони барвисті та медіально підготовлені.
Протези стали кращими.
Жах залишився той самий.
Боротьба за життя окремої людини стала набагато більшою.
Жадібність і ненависть залишилися колишніми.
Технологія систем зброї та медичних можливостей стали значно кладнішими.
Гасла залишилися ті самі. Наприклад, слова римського поета Горація, згідно з якими «солодко і почесно» «померти за батьківщину».
З часів Першої світової війни ми знаємо, що немає нічого, абсолютно нічого солодкого в смерті в окопі.
Тому ми закликаємо всіх, хто бере участь у цій ВІЙНІ боротьбі:
СТІЙ поверни назад Солодким і почесним є мир.
І тому ми закликаємо:
Не втомлюймося виконувати свою роль для всіх тих, хто страждає від втечі та насильства.
Sascha Thiel,